У межах Національного тижня безбар’єрності говоримо про речі, які формують повагу та взаєморозуміння щодня. Адже безбар’єрність — це не лише про простір, архітектуру чи сервіси. Вона починається зі спілкування та слів, які ми обираємо
Повага починається зі слова: як спілкуватися без бар’єрів
Мова — це те, що формує наше ставлення одне до одного. Часто через застарілі звички чи брак інформації ми використовуємо слова, які можуть ненавмисно образити або наголосити на діагнозі, віці чи особливості людини замість її особистості.
Саме для цього створено Довідник безбар’єрності — практичний гід із толерантної комунікації та коректного спілкування, у якому зібрані сучасні принципи безбар’єрної мови. Ознайомитися з Довідником можна за посиланням: https://bf.in.ua/
Головне правило безбар’єрного спілкування дуже просте — ставте на перше місце людину, а не її ознаку (person-first language). Інвалідність, вік чи стан здоров’я — це лише один із аспектів життя людини, а не її визначальна характеристика.
💬 Як говорити коректно:
🚫 «Інвалід», «людина з обмеженими можливостями», «особлива людина»
✅ Людина з інвалідністю
🚫 «Прикутий до візка», «колясочник»
✅ Людина, яка користується кріслом колісним. Крісло колісне не обмежує людину, а допомагає бути мобільною та незалежною.
🚫 «Глухонімий»
✅ Людина з порушеннями слуху або нечуюча людина Люди з порушеннями слуху можуть використовувати різні способи комунікації, тому слово «глухонімий» є застарілим і некоректним.
🚫 «Мова жестів», «сурдопереклад»
✅ Жестова мова, переклад на жестову мову Жестова мова є повноцінною мовою зі своєю структурою та граматикою.
🚫 «Сліпий», «людина з вадами зору»
✅ Незряча людина або людина з порушеннями зору
🚫 «Старі», «старенькі», «пенсіонери» (коли йдеться саме про вік)
✅ Люди старшого віку Слово «пенсіонер» визначає соціальний статус, а не вік людини.
Безбар’єрність починається з кожного з нас. Змінюючи мовні звички, ми створюємо простір поваги, взаєморозуміння та рівних можливостей.
