Карантинні хвороби кукурудзи.
Карантинні хвороби кукурудзи.
Бактеріальне в’янення (вілт) кукурудзи
Ознаки ураження: Вілт Стюарта — типово судинна хвороба, яка уражує всі органи рослини - листя, стебла, корені, волоті, качани й насіння. Може проявлятися на рослинах в усіх фазах розвитку, але найпомітніша при ураженні проростків. Проростки в’януть, як при посухах; рослини світліють, жовкнуть, пізніше стають бурими, швидко всихають і гинуть При ураженні дорослих рослин ку-курудзи (до цвітіння) на листках з’являються поздовжні плями — від штрихів розміром у кілька міліметрів до смуг на всю довжину листка і завширшки 1 –10 мм (рис. 2 а). Спочатку плями во-дянисті, світло–зелені, потім жовті, швидко поширюються уздовж жилок. Кінчики листків усиха-ють, знебарвлюються, скручуються і відмирають. Перші плями виникають на нижніх листках, по-тім поширюються на стебло і верхні листки.
Рис. 2. Рослина кукурудзи (а) та стебло (б), пошкоджені бактеріальним в’яненям Стюарта
При ранньому зараженні рослини затримуються в рості, в’януть, засихають, частково зберігаючи при цьому зелений колір листя. Більшість таких рослин гине в першій половині вегетації. Ті рос-лини, які не загинули, передчасно зацвітають, волоті швидко всихають, набираючи білого забар-влення. Качани або не утворюються зовсім, або насіння в них уражене. В місцях ураження, осо-бливо на поперечному зрізі стебла, утворюються дрібні крапельки жовтого тягучого бактеріально-го слизу (рис. 2 б). Виділення бактеріального ексудату із судинних пучків стебла та характерне жовте забарвлення судинних пучків — типові діагностичні ознаки цієї хвороби. Мінеральне жив-лення впливає на інтенсивність захворювання: високий рівень азоту і фосфору підвищує чут-ливість рослин до хвороби, а кальцій і калій сприяють її ослабленню. Високі температури збіль-шують ступінь захворювання. Зазвичай, захворювання не проявляється сильно, якщо середні тем-ператури грудня, січня і лютого нижчі за 20...24°С. Це пов'язано із загибеллю комах переносників хвороби.
Збудник бактеріального вілту зберігається в насінні, у неперегнилих рослинних рештках і в тілі комах Chaetocnema pulicaria. У грунті збудник не зберігається. З огляду на відсутність на території України комах-переносників, єдиним джерелом зараження є насіння з внутрішньою інфекцією. Як свідчать дослідження, бактерії зникають із насіння кукурудзи через 200–250 днів зберігання за температури 8...15°С, і через 110–120 днів за температури 20...25°С. Обробка насіння хімічними препаратами неефективна.
Серйозних збитків може бути завдано посівам кукурудзи у разі використання насіння, що має внутрішню інфекцію. Однак за відсутності комах-переносників, а також припинення сівби кукурудзи на цьому полі протягом кількох років — хвороба зникає.
У країнах, де поширена хвороба, боротьба з бактеріальним вілтом здійснюється за допомогою використання стійких сортів і гібридів, а також завдяки ранній обробці посівів інсектицидами для зниження чисельності популяції переносників хвороби.
Серед карантинних заходів основного значення набуває заборона ввезення насіннєвого матеріалу кукурудзи із заражених районів країн, де зареєстровано хворобу. Для запобігання завезенню збуд-ника бактеріального вілту під час надходження насіння кукурудзи з-за кордону проводять каран-тинний огляд з обов'язковим відбором зразків для лабораторної експертизи. Для своєчасного вияв-лення захворювання слід також проводити обстеження посівів кукурудзи в період вегетації.
Посіви кукурудзи обстежують протягом вегетації в три строки: у фазі сходів (3–4 листки), у період викидання волоті та за 10–15 днів до збирання врожаю.
Якщо в господарстві виявлено вогнище бактеріального вілту кукурудзи, на полях зі значною ура-женістю скошують і спалюють всі рослини, за слабкої — скошують і використовують у господар-стві на силос і фураж. На зараженій території проводять знищення пожнивних решток і глибоку оранку грунту, впроваджують сівозміну з поверненням кукурудзи на попереднє місце не раніш як через 3 роки. На господарство, де виявлено захворювання, накладається карантин терміном 3роки.
Джерела та шляхи перенесення інфекції: Бактерії–збудники хвороби зберігаються в рослинних рештках та ураженому насінні. Є також відомості про те, що протягом зими бактерії можуть збе-рігатися в тілі певних комах–шкідників. До проростків бактерії потрапляють з насіння, а в період вегетації переносяться від хворих рослин до здорових стебловими блішками родуChaetocnema, листоїдами роду Diabrotica і, можливо, іншими комахами. У рослинах бактерії проникають у су-динні пучки, де розмножуються, поширюються по всій рослині, спричиняючи закупорку й руйну-вання судин, що, своєю чергою, блокує транспортування води в рослинах.
Чинники, які сприяють розвитку хвороби: В регіонах поширення хвороби розвиткові бактері-ального в’янення кукурудзи сприяють м’які зими, високі літні температури і висока чисельність комах–переносників. Сильніший розвиток вілту спостерігається при однобічному удобренні азо-том чи фосфором.
Диплодіоз (суха гниль) кукурудза
Ознаки ураження
Уражуються стебла, листкові піхви, листки, але частіше качани. На стеблах, переважно на нижніх міжвузлях, біля вузлів з'являється побуріння, потім розм'якшуються тканини, і стебло ламається. Часто під піхвами листків з'являється біла грибниця. У місцях побуріння утворюються крапкоподібні, спочатку білі, а затим чорні пікніди. Особливо велика їх кількість на уражених стеблах, які перезимували. На уражених листках також з'являються бурі плями, іноді — пікніди.
Найбільш характерно диплодіоз проявляється на качанах. З нижньої частини вони вкриваються суцільним білим м'яким ватоподібним нальотом, який поширюється на прилеглі до качана обгортки. Сильно уражені качани мають зморщений і недорозвинений вигляд, легко ламаються. На слабоуражених качанах можна спостерігати пухку білу грибницю, яка розмі-шується між борозенками або біля основи зернівок. Іноді зернівки в ураженому качані набувають корич-невого кольору і легко кришаться. Найбільш типові прояви диплодіозу — утворення на зернівках, особливо в ділянці зародка, усередині стрижня і на обгортках, що прилягають до качана, пікнід у вигляді чорних крапок, які трохи піднімаються.
Джерело інфекції
Основне джерело інфекції - уражені рослинні рештки, на яких у грунті зберігається грибниця до чотирьох років, а додаткове - заражене насіння. Причому на рештках рослин у грунті гриб може зберігатися протягом 3-4 років.
Умови поширення
Хвороба сильно розвивається у тих зонах, де за липень — вересень сума опадів становить
Заходи захисту
Дотримання правильних сівозмін та строків сівби, вирощування сортів і гібридів кукурудзи, які мають підвищену стійкість до диплодіозу, боротьба з хворобами в період вегетації рослин, своєча-сний збір врожаю.
Державний фітосанітарний інспектор Микола КУЧЕРЕНКО
