Опустелювання
До одних з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища можна віднести опустелювання. Опустелювання — це процес безповоротної зміни ґрунту і рослинності й зниження біологічної продуктивності, який в екстремальних випадках може призвести до повного руйнування біосферного потенціалу і перетворення території в пустелю.
За даними ООН опустелювання загрожує понад 1 млрд га земель світу. До виникнення такого явища як опустелювання призводить спільна дія декількох чинників, яка різко погіршує екологічну ситуацію території. На території, схильній до опустелювання, погіршуються фізичні властивості ґрунтів, прогресує зменшення рослинності, збільшується забруднення води, різко падає продуктивність земель та здатність екосистеми к самовідновленню.
17 червня 1994 року була прийнята Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням та посухами. Цей день міжнародна спільнота відзначає як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.
В рамках Конвенції ООН, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників. Сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу серед яких й Україна, яка приєдналась до Конвенції згідно Закону України № 61-IV від 04 липня 2002 року, тим самим отримавши додаткову можливість для використання світового досвіду і міжнародних ресурсів у відповідній сфері та взявши на себе зобов’язання щодо впровадження цієї Конвенції.
Проблема деградації земель в Україні є актуальною та гострою. До деградаційних процесів характерних для нашої країни можна віднести ерозію, забруднення, підтоплення територій, зсуви ґрунту. Суховії, посухи та пилові бурі є характерними для степової зони України. Вони є найбільш небезпечними для сільського господарства країни і нерідко негативно впливають на здоров’я людей. Одеська область повністю знаходиться в межах степової зони, тому боротьба с опустелюванням для нашого регіону має велике значення.
До найбільш ефективних заходів щодо боротьби с опустелюванням слід віднести:
– збільшення лісистості;
– розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни;
– встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;
– заходи по збереженню та відтворенню родючості ґрунтів.
Згідно Головного закону України – Конституції, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це обумовлено винятковим значенням землі, яка є головною матеріальною основою довкілля, необхідним засобом формування, розвитку і поширення рослинності, існуючих водних об’єктів, є основою територіальної цілісності держави та основою сільського, лісового виробництва.
Тому боротьба з опустелюванням повинна бути невід’ємною частиною комплексного розвитку земельних ресурсів в інтересах їх стійкого розвитку для запобігання та скорочення деградації земель та відновлення потерпілих від опустелювання земель.
